Маскулінність пролетаріату: медійні репрезентації чоловічих повсякденних і дозвіллєвих практик 1920–1930-Х років
DOI https://doi.org/10.17721/2522-1272.2020.77.4
УДК 007:070.19
Маскулінність пролетаріату: медійні репрезентації чоловічих повсякденних
і дозвіллєвих практик 1920–1930-Х років
Хамедова Ольга Анатоліївна, Інститут журналістики Київського університету імені Бориса Грінченка, кандидат філологічних наук, доцент.
https://orcid.org/0000-0002-9545-4464
Резюме
У статті аналізуються чоловічі повсякденні і дозвіллєві практики у середовищі українських робітників, які відтворені у пресі 1920–1930-х років. Мета розвідки – визначити особливості моделювання нормативної маскулінності пролетаря у 1920– 1930-х роках шляхом аналізу специфіки медійних репрезентацій чоловічих повсякденних та дозвіллєвих практик.
Результати дослідження. На основі аналізу робиться висновок про нормативну маскулінність радянського пролетаря 1920–1930-х років, яку конструювали в українських часописах. Радянський конструкт маскулінності складався з двох моделей – ідеальної і реальної. Зразковий пролетар, на думку тогочасних газетярів, фізично сильний чоловік, обов’язково комсомолець або комуніст, здатний до трудових, спортивних і/або військових подвигів заради партії і Батьківщини. Пропаганда фізкультури і спорту мала виразний мілітарний відтінок, адже на спортивні організації покладалося завдання з підготовки чоловіків до майбутньої війни з капіталістичними країнами. У пресі популяризувалися форми культурного відпочинку: відвідування робітничих клубів, гуртків, бібліотек, безалкогольні пікніки тощо.
Проте журналісти 1920-х – початку 1930-х конструювали й іншу, більш достовірну модель пролетаря, через відтворення соціальної реальності та буденного контексту робітничого життя. Практики повсякдення і дозвілля формували стиль пролетарського життя, який включав зловживання алкоголем, примітивні звички у побуті, захоплення азартними іграми тощо.
Висновки. В українській радянській пресі 1920-х років співіснувало дві версії нормативної маскулінності пролетаря – офіційна і народна. У 1920- і роки в українській пресі виходило чимало критичних матеріалів щодо побуту і дозвілля пролетарів. Натомість у 1930- і роки такі повідомлення майже зникли з газетних шпальт, а «лакування» реальності та масове тиражування образу ідеального пролетаря, готового на трудові подвиги і захист Батьківщини від ворогів-капіталістів, стало загальною тенденцією.
Значимість. У сучасному медіазнавстіві однією з ключових тез є те, що медіатексти формують соціальну ідентичність та суб’єктність. Вивчення взаємозв’язків і взаємодії у межах парадигми медіа – ідеологія – суспільство є важливим та перспективним, у тому числі в історичному аспекті.
Ключові слова: маскулінність; чоловічі практики; робітник; повсякденність; дозвілля.
77_4[download url=”http://www.scientific-notes.com/wp-content/uploads/2020/12/77_4.pdf” title=”Завантажити PDF”]